Мерзота
Стіни. Сірі стіни. Ліжко. Камера під стелею. Зараз ніч? Чи ранок? Чорт. Тут навіть вікна немає. Все тіло тремтить. Ще б пак. Посидь з моє в крижаній ванні. Як ти тут опинилася??
Вона з'явилася бо зна звідки, просто сиділа навпроти. Вона не змінилася: дивиться зверхньо, погляд уважний, відчуття таке, наче дивиться тобі прямо в душу. На обличчі посмішка, сидить, закинувши одна на одну красиві ноги. Але така нестерпно холодна. У ванні з льодом було тепліше, ніж під її поглядом. Я мовчу. Вона також. Скільки ми не бачились? Півроку? Здається так. А ніби минула ціла вічність.
- Ну, привіт, мала. Скучила?
Вперше вона з’явилась дев’ять років тому. Прийшла і залишилась. Тоді я лежала на підлозі і з мене текла кров. Я ще не усвідомила, що саме сталося. А стався восьмий тиждень. Я була така щаслива. Наївно вірила – все зміниться.
Дурна. Люди не змінюються, але це я зрозуміла значно пізніше. А поки що просто лежала, боляче не було. Було ніяк.
Мерзота мовчала, я теж. Потім «швидка», а далі – порожнеча.
– Збирай речі, ми йдемо. Залиш йому свої улюблені трусики там, де вони не впадуть йому на очі. Потім дізнаєшся навіщо.
І я залишила. А вона, та, яка з’являлась, коли мене не було вдома, знайшла їх. Як же він верещав у тупому нападі люті! Великими літерами в смс)))
І мені сподобалось. Я сказала Мерзоті:
– Не йди більше.
І вона відповіла:
– Дурна, я єдина, хто завжди буде з тобою.
А у мене в животі була ниюча від болю дірка, яка не давала спати. Мені ще ніколи не було так жахливо. Немов зсередини щось роз'їдало. Я спитала її:
– А що тепер?
І вона відповіла:
– А тепер плач.
Я не плакала, я кричала. До болю у горлі, до хрипоти, стоячи колінами в брудному снігу. А потім скиглила. Безперервно дивилася в стіну. І скиглила, але легше не ставало. Я запитала:
– Можливо щось інше?
І вона відповіла:
– Пий.
День я пила з нею, вночі вешталась барами, вона завжди була поруч. І я потихеньку до цього звикла. Почала розуміти її без слів, радіти її присутності, адже окрім неї і справді зі мною нікого не було. Вночі я пиячила, вдень – скиглила. А вона мовчки гладила мене по голові. Моя Мерзота все розуміла. Потім сказала:
– Все, досить, ти схожа на труп.
І я зайнялася собою. Мерзота розчісувала мені волосся, казала, що я красивіша за всіх. А потім ми зустріли його. Я хотіла піти, але Мерзота назала лишитися. І я послухала. Так дивно.
Чоловік, яка завдав мені стільки болю, радів мені, як старому другу. Він був не один. Запропонував: давай до нас. Я розгубилась, а Мерзота сказала: сідай до них.
І я сіла. Я посміхалась йому та його найкращому другові. Я і не помітила який він гарненький, доки моя Мерзота не сіла до нього на коліна. І тоді я все зрозуміла. Вони обидва збожеволіли, один від того, що та, яка завжди прощала, завжди вірила і чекала тепер так далеко. Водночас поруч і далеко, з його найкращим другом.
Усміхнена, весела, гарна. Щаслива…
Насправді я не була щасливою, але Мерзота казала: так треба. Я була гарною актрисою.
А насправді приїздила до цього нового після заходу сонця, їхала зі світанком. Або не брала слухавку. Зникала. Його друг божеволів. Слідкував, дзвонив, щоразу просив залишитись. Але Мерзота казала: нам вже час, і я їхала геть. Потім я сказала їй, що більше так не можу і вона відповіла: йди. І я пішла геть. Мені одразу стало легше, не хотілось його використовувати, адже він і справді був закоханий у мене. Мерзота казала, що я звикну, але я не хотіла до такого звикати. Я спитала її: може вживати щось іще?
І я почала систематично вживати метамфетамін. Жодного дня я не була твереза. Поруч завжди крутилися якісь незрозумілі баби, які сталі із своїми Мерзотами одним цілим. Моя лише кидала заздрісні погляди у їхній бік. Три роки я була сама. Хоча ні, вона завжди була поруч. Її звички стали моїми, її слова, посмішка, сарказм.
Дірка в моєму животі так і не загоїлась, просто мені вже не боліло. Потім моя Мерзота обрала мені чоловіка. Мені подобався інший, але Мерзота вказала саме на цього.
Вона сказала, що саме цей чоловік мене не скривдить. Я запитала: чому? І вона відповіла: ти ніколи його не полюбиш, тому він не зможе зробити тобі боляче. Ця ідея видалась мені прагматичною, тому я погодилась. Він і справді мене не ображав. Зав'язував шнурочки на туфельках, готував сніданки, з чарівною чоловічою поблажливістю ставився до моїх капризів, не заводив розмову про дітей.
І постачав наркотики.
А я за ті п’ять років, що ми були разом, усе намагалася хоч за хвіст спіймати те безмежне щастя, що відчула тоді, на восьмому тижні…
Мерзота казала: забудь. І підштовхувала до мене купюру з карткою.
Мені стало зрозуміло, що я дзеркалю її звички, жести, що стаю Мерзотою.
Холодною байдужою Мерзотою. Мене це не турбувало. Майже…
Адже вона – єдина, хто завжди був поруч, вгамовував мій біль, казав: не довіряй, коли так хотілося довіритися. Вона бачила мене у петлі. І на ремені на дверях теж бачила. В реанімації всю в крові та блювоті вона гладила моє волосся, як тоді… вона все розуміла без слів. І все повторювала: забудь. І я забула. Майже…
А потім я пішла від нього. Пішла саме в один із тих рідкісних моментів, коли вона спала. Я наче ковтнула свіжого повітря. Вона казала: дурна, буде погано. А я відповідала: будь що, головне, що саме тепер мені добре. Але десь в глибині, в душі сподівалася, що все обійдеться. І стала робити так, як хотіла сама, а не так як вона мені говорила. Знову довіряла, сміялася, ділилася з іншими болем та радістю. Вона попередила: пошкодуєш. І пішла. Спочатку все було дуже непогано, але далі стало гірше. Тільки тепер я плакала на самоті, не було поруч зі мною моєї Мерзоти.
З роздумів мене висмикнув такий знайомий до болю хрипкий голос: ну що, мала, скучила?
Що було далі? А нічого не було. Але я все ще намагаюсь, я дуже хочу, щоб у мене було завтра. Хочу знову відчувати усю гаму справжніх позитивних емоцій, а не тих, що у вигляді порошку люб’язно пропонує мені «повар».
Але Мерзота неодмінно прийде, прийде саме тоді, коли я буду вразлива. Прийде та захоче залишитися.
Придивися до неї, до своєї внутрішньої Мерзоти. Яка вона? На які мерзоти вона тебе
підштовхувала? Скільки вона в тебе вкрала? І коли вона знову прийде, що ти вибереш для себе?
P.S. Твоя Мерзота. Камрады с рф, для вас - перевод под спойлером.
Для просмотра спойлеров необходима
регистрация.